Новий російський наратив у Європі. Огляд західних ЗМІ

Головною та найочікуванішою подією минулого тижня був візит президента Трампа до Китаю. Інформація про нього тільки почала просочуватися у світові ЗМІ, тож остаточні підсумки підбивати рано. Однак два висновки, що стосуються безпосередньо України, зробити вже можна. Перший – договірняк щодо поділу світових сфер впливу, нова Ялта – не відбувся. І другий - пряма загроза Пекіна про можливість війни зі США у разі неправильної поведінки щодо Тайваню, яка пролунала у заяві МЗС КНР, змусила Трампа переглянути своє ставлення до НАТО та Європи. Мабуть, після самотності в Ірані, нинішній глава Білого дому не хоче залишитися віч-на-віч ще й з Китаєм. Ну а безпеку в Європі самі європейці пов'язують насамперед з Україною. Тому інтерес Білого дому до Києва має знову зрости. Тим більше, що РФ залишається у статусі васала Китаю, а отже, у разі конфлікту США з останнім, стане на його бік…

Метаморфози

Метаморфоза Трампа відбулася буквально на очах. Якщо на початку тижня The New York Times писала, про скорочення на 99% фінансової та військової допомоги Україні з боку адміністрації Трампа, та «репетицію розставання» зі США, яку побачили у зростаючій критиці Вашингтона з боку Зеленського, то публікації кінця тижня мали протилежний характер.

Привід оптимізму дало повідомлення канцлера Німеччини Фрідріха Мерца. «У мене відбулася хороша телефонна розмова з президентом США Дональдом Трампом, коли він повертався з Китаю. Ми згодні: Іран має негайно сісти за стіл переговорів. Він повинен відкрити Ормузьку протоку. Не можна допустити, щоб Тегеран отримав ядерну зброю.

Ми також обговорили мирне рішення для України та погодили наші позиції напередодні саміту НАТО в Анкарі. США та Німеччина – сильні партнери в сильному НАТО».

Тобто вже дорогою з Китаю Трамп почав відновлювати зіпсовані ним самим відносини з НАТО та лідером ЄС – Німеччиною.

У свою чергу президент Фінляндії Олександр Стубб пояснив, чому США не вийдуть з НАТО: Америці потрібна Європа для доступу до регіону, де зосереджена «головна загроза» для Вашингтону — російська ядерна зброя. Частина цього арсеналу знаходиться на Кольському півострові приблизно за 100 км від кордону з Фінляндією і «націлена на Нью-Йорк, Вашингтон та Лос-Анджелес».

Разом із цим, або внаслідок цієї метаморфози, змінилася і риторика Вашингтону щодо України.

Держсекретар Марко Рубіо заявив, що США готові й надалі грати роль посередника між РФ та Україною: "Сподіваюся, найближчим часом обидві сторони повернуться до переговорів. Ми готові виступити посередником і допомогти довести справу до кінця", - сказав він каналу Fox News.

При цьому Рубіо назвав ЗСУ найсильнішою армією Європи: українські збройні сили, - заявив він, - стали найсильнішими і найпотужнішими в Європі завдяки зовнішній допомозі та досвіду, отриманому на полі бою. Бойові дії проти РФ фактично змусили Україну розробити нові тактики, методи, обладнання та технології.

Ілюстрацією цієї заяви стала публікація у Financial Times. «Хоча Дональд Трамп трохи більше двох місяців тому відхилив пропозицію Володимира Зеленського допомогти у боротьбі з іранськими безпілотниками, заявивши, що США «знають про дрони більше, ніж будь-хто», Пентагон зацікавлений в українських технологіях. Київ і Вашингтон готуються підписати першу у своєму роді угоду про постачання українських дронів для випробувань в американській армії», - пише британська газета, яка ознайомилася з проєктом угоди.

При цьому цікаво, що військова співпраця України та США йде вже не лише на державному рівні, а й на рівні бізнесу. Це послаблює вплив вітряного Білого дому на оборонні можливості України.

Агентство Reuters написало, що Володимир Зеленський зустрівся у Києві із співзасновником американського IT-гіганта Palantir Technologies Олександром Карпом та обговорив з ним «напрямки технологічного розвитку». Зазначається, що компанія є ключовим партнером та одним із головних постачальників Пентагону.

"Є сфери, в яких ми можемо бути корисні одна одній, зміцнюючи оборону України, Америки та наших партнерів... Домовилися, що наші команди будуть на зв'язку", - сказав Зеленський. Міністр оборони України Михайло Федоров повідомив, що Palantir Technologies активно допомагає ЗСУ з технологіями штучного інтелекту (ІІ) для ведення війни з Росією.

За його словами, в результаті цієї співпраці було створено систему детального аналізу повітряних атак та впроваджено ІІ-рішення для роботи з великими обсягами розвідданих. Крім того, технології компанії використовуються при плануванні deep strike операцій - високоточних дальнобійних ударів по об'єктах у тилу противника» - пише агентство.

«Palantir є творцем системи Maven Smart System, яку Forbes називав «основою операцій збройних сил США із застосуванням ІІ». Завдяки їй у перші 24 години кампанії проти Ірану американські війська вразили понад 1000 цілей. Maven об'єднує супутникові знімки, відеопотоки з дронів, дані радарів та радіоелектронної розвідки в єдиний інтерфейс», - натякають на напрям такого співробітництва журналісти.

При цьому Київ робить явні кроки для мінімізації своєї залежності від офіційного Вашингтона. Financial Times повідомила про розвиток космічного спрямування у провідному українському виробнику зброї – компанія «Fire Point».

«У компанії заявили, що цього року вони запустили два супутники і планують запустити ще «десятки» у 2027 році, оскільки країна прагне зменшити свою залежність від уряду США та західних технологічних компаній».

Співзасновник та головний конструктор компанії Fire Point Денис Штилерман повідомив FT, що компанія розширює виробництво крилатих та балістичних ракет та розробляє «загальноєвропейський щит протиповітряної оборони», щоб уникнути залежності від конкретних виробників.

"Ідея, що лежить в основі нашої зброї, полягає в тому, що ми продаємо не лише зброю і не тільки безпеку, а й незалежність у сфері безпеки", - сказав Штілерман.

Злами та обломи

Перелом намітився не лише у ставленні Білого дому до НАТО, а й на фронті в Україні. Хоча перспективи закінчення конфлікту різні світові ЗМІ та політики зображують по-різному.

The Economist повідомила своїх читачів, що вперше за три роки Україна перехопила ініціативу на фронті.

«Переживши сувору зиму, коли її енергосистема майже щоночі зазнавала масованих ударів дронів і ракет, Україна переламала перебіг подій. Який показник не візьми, від руйнувань тилової інфраструктури до втрат на фронті, вона завдає Росії все більшої шкоди.

«Створюється відчуття, що це переломний момент у війні, – сказав The Economist військовий експерт сер Лоуренс Фрідман, почесний професор Королівського коледжу Лондона. — Якщо зусилля росіян так і не даватимуть жодних результатів, я не здивуюся, якщо за деякими напрямами [в них] ситуація почне руйнуватися».

За оцінками видання, «до 12 травня загинуло від 280 000 до 518 000 російських солдатів, а загальна кількість втрат (включно з пораненими) склала від 1,1 до 1,5 млн осіб — це означає, що близько 3% довоєнного чоловічого населення Росії призовного віку загинули або отримали поранення.

«За оцінкою аналітичного центру CSIS, загальна кількість втрат з української сторони до грудня досягне 600 000 осіб, включаючи 100 000–140 000 загиблих, що становить більшу частку від довоєнного населення України, ніж у Росії».

«Схоже, що перебіг конфлікту змінюється. Число загиблих у Росії залишається надзвичайно високим, а її весняний наступ застопорився.

Трекер, який використовує карти поля бою від аналітичного центру ISW, показує, що російські війська взяли цього року близько 220 квадратних кілометрів, або лише 0,04% території України.

Але останнім часом Україна почала відвойовувати території. Вона відвоювала близько 189 квадратних кілометрів.

Росія, мабуть, уповільнила темпи перед літнім наступом. Це може стати поворотним моментом у війні», - пише The Economist.

CNN також заявила, що «серія перемог Росії в Україні добігла кінця».

«Минулого місяця Україні вдалося звільнити більше території, ніж зайняла Росія — це перший випадок, коли Москва мала чисту втрату території з моменту вторгнення України в серпні 2024 року в Курську область, згідно з аналізом Інституту вивчення війни (ISW).

Хоча площа території, звільненої Україною, залишається дуже невеликою — Росія, як і раніше, контролює майже 20% території України — Київ, схоже, поки що має перевагу.

Це створює проблему для Москви та Володимира Путіна, який завжди наполягав, що перемога Росії неминуча, оскільки російські війська продовжують захоплювати все нові та нові території України та рано чи пізно оволодіють усім Донбасом.

«Вся суть переговорної тактики Путіна полягає у використанні цієї когнітивної війни, щоб переконати Захід, що немає сенсу підтримувати Україну і що їм слід просто підштовхнути Україну до того, щоб вона зараз поступилася всім вимогам Росії… Поточна ситуація справді підриває всю цю версію», — сказала CNN Крістіна Харвард, заступник керівника групи по Росії в ISW»

«В даний час лінія фронту настільки переповнена дронами, що жодній із сторін практично неможливо просунутися. Натомість російські підрозділи, на думку аналітиків, намагаються проникнути в райони, що знаходяться під контролем України, та створити ілюзію постійного наступу. Вони можуть ненадовго підняти російський прапор на нейтральній території, але утримати позицію надовго не вдається», - пише CNN.

Пересуди та переговори

Дональд Трамп, на прес-конференції перед відправкою до Китаю, раптом повторив тезу свого «друга» Путіна і заявив, що Конфлікт Росії та України наближається до закінчення. "Ця війна стає все ближчою до завершення, вірте чи ні, воно все ближче. І ми думаємо, що в результаті прийдемо до угоди між Росією та Україною", - сказав він.

При цьому, ВАЖЛИВО: Трамп заявив: "Між мною та Володимиром Путіним немає якогось розуміння про те, що Росія має отримати весь Донбас". Тобто наратив про неминучість перемоги РФ вже не є для США предтечею наративу про мирну угоду між Києвом і Москвою.

У той же час, FT написала, що «Путін та Зеленський втрачають віру в дипломатію Дональда Трампа навіть у разі припинення війни з Іраном».

Володимир Путін переніс акцент на захоплення нових територій України силовими методами і має намір ще більше розширити свої вимоги після того, як Росія встановить контроль над Донбасом, стверджують джерела.

Тим часом офіційні особи в Києві вважають, що після того, як їм вдалося зупинити наступ Росії і завдати їй значних збитків за допомогою атак безпілотників далеко в російському тилу, вони стали менш уразливими перед тиском з боку США, спрямованим на укладання швидкої, але невигідної угоди.

Хоча президент Дональд Трамп заявив минулого тижня, що «ми з кожним днем ​​стаємо дедалі ближчими» до угоди, жодна зі сторін не бачить особливого сенсу у продовженні переговорів, повідомили джерела.

"Справа в тому, що Росія, як і раніше, намагається здобути перемогу на полі бою, при цьому продовжуючи наполягати на своїх максималістських вимогах... Дії Росії явно суперечать будь-якій уявній готовності до переговорів", - сказав високопоставлений німецький дипломат.

За словами джерел FT, «уразливість Росії, що зростає, перед ударами українських дронів, яка змусила її провести урізаний парад на честь Дня Перемоги, а також незначні успіхи російських військ на полі бою мало вплинули на впевненість Путіна в тому, що український фронт впаде».

«За словами двох осіб, які підтримують контакти з президентом Росії, двох інших, знайомих із ситуацією, а також згідно з оцінкою української розвідки, наданої FT, вище командування Росії переконало Путіна, що їхні війська зможуть захопити весь Донбас до осені».

«За словами двох людей, які спілкуються з Путіним, він все більше зациклюється на захопленні Донбасу, незважаючи на те, що раніше, на різних етапах війни, у приватних бесідах він висловлював готовність заморозити бойові дії на поточних лініях фронту.

«Я наполягав на тому, щоб зупинитись на поточних лініях фронту. Але він продовжує повторювати: "Ні, у цьому питанні я не можу піти на компроміс", - сказав один із співрозмовників.

«Йому кажуть, що українці зазнають труднощів, їхній фронт руйнується і в них закінчуються люди», — сказало одне із джерел, яке спілкується з Путіним.

Президенту Фінляндії Олександру Стуббу навряд чи доповідають те саме, що й Путіну, проте він теж песимістичний щодо миру в Україні цього року. Це випливає з його інтерв'ю італійській газеті Corriere della Sera.

«Можливі три сценарії: війна триває; досягнуто перемир'я, а потім і мирну угоду; одна зі сторін впаде, ймовірно, Росія. Я вважаю, що можливість миру не проглядається принаймні цього року…

Якщо американська політика щодо Росії та України не відповідає інтересам Європи, як я вважаю, то ми маємо вступити у прямий діалог. Так, настав час починати переговори з Росією. Я не знаю, коли це станеться. Ми обговорювали з європейськими лідерами, хто ініціює контакт, але ми поки що не знаємо. Найважливіше — це координація всіх дій між нами, особливо між країнами «Е5» (Німеччина, Франція, Італія, Великобританія та Польща) та скандинавськими та балтійськими країнами, що знаходяться на кордоні. Чи це буде спеціальний посланець чи група лідерів, ми побачимо».

Як бачимо, тема переговорів ЄС та РФ стає дедалі актуальнішою. Видання Euractiv написало, що у керівництві Єврокомісії вважають, що позиція Путіна послаблюється, і це може дати можливість закінчити війну. Такий висновок робиться із коментаря координатором зовнішньої політики ЄС Каєю Каллас висловлювання Путіна 9 травня про те, що «протистояння з Росією […] йде до завершення».

"Те, що насправді показує цю заяву, - те, що він знаходиться не в сильній позиції. Тому, я думаю, з'явилася можливість закінчити війну", - зазначила голова дипломатії ЄС.

При цьому Politico написала: «Євросоюз може вже найближчими днями затвердити технічні та юридичні умови кредиту Україні на €90 млрд, що відкриє шлях до першого траншу більш ніж на €9 млрд у середині червня. Із цієї суми €5,9 млрд планується направити на закупівлю безпілотників для української оборони, ще €3,2 млрд — на покриття бюджетних та адміністративних видатків Києва, включаючи виплати військовим».

«Половина суми має бути виплачена цього року, решта — 2027-го. За оцінкою Брюсселя, бюджетний дефіцит України цього і наступного року складе не менше €135 млрд, причому ця оцінка виходить зі сценарію завершення війни у ​​2026 році, який у ЄС вважають все менш ймовірним», - пише видання.

Видання також зазначає, з посиланням на одного з єврочиновників, що «ЄС, його країни-члени та європейські фінансові інститути вже надали Україні €200,6 млрд, залишаючись «найбільшим і найстабільнішим фінансовим партнером України».

Звичайно, головний донор України хоче брати участь у процесі встановлення миру в його рецепієнті. Особливо актуальною ця тема стала після слів Путіна 9 травня щодо можливості потенційних переговорів із ЄС. При цьому кандидатуру екс-канцлера ФРН Шредера, запропоновану Путіним, європейці відкинули. Кая Каллас вважає, що незважаючи на різкість її критики щодо Москви, вона «зуміє розпізнати пастки, які розставляє Росія».

У свою чергу, німецький Spiegel написав, що Євросоюз розглядає на роль посередника в переговорах з РФ Ангелу Меркель. У її офісі заявили, що жодних офіційних пропозицій стати посередником вона поки що не отримувала. Однак унеможливлювати те, що Меркель погодиться, там не стали.

"Не вірте чуткам про слабкість Путіна"

Однак, хто б не був за столом переговорів, їх результат залежатиме від здатності сторін вести війну та необхідності, як мінімум для однієї з них, зупинитися. Поки Путін вірить у можливість своєї перемоги на Донбасі, а Київ має фінансування від ЄС, реальних передумов до близького миру не проглядається. Інше питання, наскільки реальні ці впевненість та гроші. Адже обидві сторони намагаються переконати світ у своїй здатності виснажити супротивника, для чого використовуються самі західні ЗМІ.

Foreign Policy опублікувала статтю Шона Вісвессера, колишнього високопоставленого співробітника ЦРУ, який спеціалізувався на російському шпигунстві. Він прокоментував поширювані повідомлення про зростаючу незадоволеність і занепокоєння серед московської еліти, або про розколи всередині Кремля. Наведемо фрагменти статті.

«За 25 років при владі Путін побудував систему, спеціально розраховану на те, щоб переживати чутки, інакодумство та внутрішні інтриги. Насправді, багато подій, які зараз трактуються як ознаки слабкості, можуть використовуватися спецслужбами для ще більш жорсткого зміцнення тих самих методів, які десятиліттями утримували Путіна при владі.

Насправді Путін всю свою кар'єру опановував механіку виживання авторитарного режиму. У той час як диктатори та сильні лідери на кшталт Муаммара Каддафі в Лівії, Ніколаса Мадуро у Венесуелі та Алі Хаменеї в Ірані стикалися з повстаннями, ізоляцією чи нестабільністю, Путін прийшов до влади вже глибоко зануреним у культуру та операційну практику радянських та пострадянських.

Він був не просто політиком, який навчився авторитаризму після приходу до влади; він був кадровим офіцером КДБ, який прийшов до влади з внутрішнім розумінням масового спостереження, примусу та контролю над елітами».

«Російський апарат безпеки, який захищає Путіна, величезний, багаторівневий і навмисно влаштований з зонами відповідальності, що перекриваються. У його центрі знаходиться ФСБ. Ще до війни в Україні чисельність ФСБ, за оцінками різних джерел, становила приблизно від 350 000 до 400 000 осіб, у тому числі близько 200 000 прикордонників».

«Крім ФСБ існує Росгвардія – російська Національна гвардія, створена Путіним у 2016 році спеціально для зміцнення внутрішньої безпеки режиму.

Передавши елітні підрозділи внутрішньої безпеки із традиційних міністерств в окрему структуру командування, лояльну лише президенту, Путін знизив ризик появи конкуруючих центрів сили».

«В Росгвардію входять ОМОН та інші сили швидкого реагування, призначені насамперед для внутрішнього контролю, а не для зовнішньої війни. Глава Росгвардії Віктор Золотов — один із давніх лоялістів Путіна та колишній співробітник КДБ. Чисельність організації оцінюється приблизно 300 000 людина.

Потім є Федеральна служба охорони, або ФСТ — найвнутрішнє коло безпеки Путіна. Ця організація відповідає не лише за охорону президента, а й за захист ключової державної інфраструктури, захищеного зв'язку та безперервності роботи держави. За повідомленнями, ФСТ налічує близько 50 000 осіб і включає деяких із найбільш довірених охоронців та оперативників Путіна.

…У лавах ФСТ є люди, які вбивали за наказом Путіна…»

«Саме так Путін формує лояльність серед еліти своїх спецслужб. Вони повністю завдячують йому — як і їхній стан.

Діти високопоставлених офіцерів переважно навчаються за кордоном, але в Росії користуються всіма привілеями королівської родини. Їхні стани, спосіб життя та благополуччя їхніх сімей повністю залежать від волі Путіна».

Тож до чого це призводить Росію? Одна можлива відповідь полягає в тому, що Путін і його силовики самі стоять за останніми чутками про невдоволення, що росте, — як за способом виправдати ще більш безжальне закручування гайок у російському суспільстві».

Автор резюмує: «…Найімовірніший підсумок нинішніх чуток про незгоду та потрясіння в Росії — не швидкий крах режиму, а подальші репресії».

«Росію Путіна було побудовано саме для того, щоб переживати такі моменти. І після більш ніж чверті століття при владі він залишається набагато краще підготовленим до внутрішніх інтриг, ніж багатьом його супротивникам чи зовнішнім спостерігачам хотілося б думати».

Однак, хоч би що думав про себе і свою систему Путін, її життєздатність сильно залежить від економічного стану РФ. А він погіршується.

"У квітні видобуток нафти в Росії скоротився на 460 000 барелів на добу" - написало Reuters.

За даними Міжнародного енергетичного агентства, у квітні видобуток нафти в Росії скоротився на 460 000 барелів на добу в порівнянні з квітнем минулого року і склав близько 8,8 млн барелів на добу. Це сталося на тлі активізації українських ударів по об'єктах енергетичної інфраструктури.

МЕА також повідомило, що експорт нафтопродуктів з Росії у квітні скоротився на 340 000 барелів на добу порівняно з березнем і склав 2,2 млн барелів на добу — це найнижчий показник за всю історію спостережень агентства.

«Згідно з даними галузевих джерел та розрахунками агентства Reuters, обсяг морського експорту нафтопродуктів з Росії у квітні скоротився на 9,8% порівняно з попереднім місяцем і на 17% порівняно з аналогічним періодом минулого року, склавши 7,77 млн ​​тонн. Це сталося на тлі ударів українських дронів по портах та великих нафтопереробних заводах» - написало агентство.

Важливим фактором у цьому ланцюзі є й те, що США не продовжили для Росії виключення із заборони на продаж нафти, яка закінчилася 16 травня. Про це повідомив Bloomberg.

Ну і останній штрих у цій картині. Агентство Nikkei Asia повідомило, що доходи Північної Кореї у вигляді поставлених енергоносіїв оплати за зброю та відправку корейських солдатів до Росії за три роки склали близько 13 млрд доларів, це, приблизно, річний ВВП КНДР.

Ця цифра говорить про те, що допомога союзників для Кремля також обумовлена ​​його можливістю платити за неї. Тоді як ЄС фінансує Україну практично безоплатно, на дуже щадних умовах.

Чим загрожує війна в Європі  Україні?

Але немає нічого постійного у нашому світі. Особливо сучасному. Минулого тижня чітко позначився новий наратив РФ, який розповсюджується в Європі: «Українські атаки територією Росії загрожують безпеці Європи». Про це, зокрема, заявила лідер пропутинської "Альтернативи для Німеччини" Аліса Вайдель:

"Я особисто вважаю, що ведення війни Україною також становить серйозну загрозу безпеці для Німеччини. Ви не можете продовжувати дражнити "великого ведмедя", завдаючи ударів безпілотниками глибоко в Росію, і при цьому чекати, що нічого не станеться. Зрештою, "ведмідь" відреагує. Політика України підвищила ризик для нашої безпеки", — цитують її німецькі ЗМІ.

При цьому європейські ЗМІ продовжують лякати свого обивателя перспективою війни з РФ.

«Чи є найкраща нагода для Володимира Путіна атакувати Європу, ніж у присутності абстрактної, навіть нелояльної Америки? – запитує німецька Die Zeit. І відповідає: «Росія може загострити конфлікт у Європі, оскільки має вікно можливостей, яке триватиме кілька років, протягом яких її військові можливості перевершуватимуть наші. У підтексті цієї історії простежується образ самовпевненої Росії. Однак крім можливостей та умов, загрозу, що походить від Росії, визначають також її наміри. Лише сприятливий момент не визначає мотив. На п'ятому році війни цей мотив полягає не так у знищенні НАТО, як у припиненні підтримки України з її європейського «внутрішнього простору».

«…Росія може сподіватися, що така горизонтальна ескалація настільки шокує європейців, що підтримка України буде припинена — тому що матеріальні ресурси будуть потрібні в іншому місці, бо необхідна політична підтримка впаде, або й те, й інше.

Для досягнення цього ефекту єдиний варіант для Росії – це ескалація конфлікту безпосередньо до Європи».

Потрібно сказати, що таку поведінку Путіна стимулюють самі західні країни, які демонструють повну нездатність протистояти будь-якій збройній агресії.

"Українські безпілотники викликали хаос у Фінляндії: було скасовано 400 автобусних рейсів, частина лікарів та соцпрацівників не вийшли на роботу", - написала фінська Yle. «Через попередження про небезпеку падіння БПЛА у повітря було піднято винищувачі. За підсумками безпілотників у повітряному просторі країни не було виявлено».

«Сповістка про безпілотники призвела до підвищення рівня тривоги у 1,8 мільйона фінів, владі довелося поспіхом пояснюватися» — написала швейцарська NZZ.

З іншого боку, від усієї цієї паніки наших західних «партнерів» щодо наближення війни до їхніх кордонів може бути плюс для українців. Зіткнувшись із військовими загрозами для себе вже зараз, вони можуть реально захотіти миру в Україні та послаблення РФ. Сьогодні вони більше тягнуть час, вимотуючи і Україну, і Росію. Але безпілотники над їхніми територіями можуть змусити реально замислитись про тиск на Москву з метою компромісного миру.

Мендель, Єрмак та інші «слуги» Зеленського

Незважаючи на скандальність інтерв'ю колишнього прес-секретаря Зеленського Юлії Мендель не менш одіозному Такеру Карлсону, західні ЗМІ переважно обмежилися коротким викладом деяких її меседжів. Наприклад, про те, що Україна на переговорах з Росією у Стамбулі у 2022 році погодилася «віддати Донбас». Або про спроби Зеленського тиснути на Байдена. При цьому багато хто вказував на те, що заяви Мендель стосувалися переважно того періоду, коли вона вже не працювала з Зеленським.

Дещо більше уваги світові ЗМІ приділили арешту Андрія Єрмака.

Politico з цього приводу написало: «Якраз у той момент, коли Володимир Зеленський прагне забезпечити швидкий вступ України до Євросоюзу, корупційний скандал, що поглиблюється, підриває його твердження, що країна готова до вступу.

Колишній президент України Петро Порошенко заявив Politico, що підозра щодо причетності до корупції Андрія Єрмака та інших близьких соратників Зеленського має серйозні наслідки для України. "На жаль, корупційні скандали такого роду у воєнний час створюють серйозні проблеми для країни... Вони підривають оборонний потенціал, завдають шкоди міжнародній репутації і, безумовно, не сприяють європейській інтеграції", - вважає Порошенко.

В інтерв'ю виданню Politico депутат від опозиційної партії «Голос» Ярослав Юрчишин заявив, що викликає тривогу той факт, що Зеленський мовчить з приводу передбачуваної причетності деяких своїх найближчих соратників до корупційних справ.

«Мені важко повірити, що він не знав про те, що робили його найближчі соратники і що відбувалося, але, можливо, через війну він не приділяв цьому достатньо уваги або відчував, що має ігнорувати це, ведучи війну», — сказав Юрчишин Politico.

У свою чергу, Die Welt написала, що «Розслідування НАБУ проти Єрмака можна розглядати як атаку на українського лідера. Також справа Єрмака може бути сигналом для Києва із Вашингтона з метою укладання миру з Росією. "Розслідування НАБУ, в якому опинилися причетні соратники Зеленського, виявилося частиною стратегії США щодо його усунення"…